Лийся, мово моя калинова!
Мета: залучити дітей до джерел і витоків народної спадщини; поглиблювати знання дітей про
рідну мову, її значення в житті українського народу; розвивати мовлення учнів,
збагачувати їх словниковий запас; виховувати любов до мови свого народу та почуття поваги до неї, бажання
знати і володіти її скарбами.
Хід заходу
Добрий день усім, хто тут
зібрався нині!
Добрий день усім, хто слухає
тут нас!
Добрий день і нашій славній Україні!
Шановні гості, ми вітаєм
вас! (всі)
Раді ми вас привітати,
Бо у нас сьогодні свято —
Будемо нашу рідну мову
вшановувати.
Вчитель. Шановні
гості! Ми запросили вас до нашої гостини
на слово щире, на розмову мудру, на пісню дзвінку, на традиційне свято «Лийся,
мово моя калинова», присвячене Дню української писемності та мови, який
відзначають 9 листопада.
Тож починаєм наше свято.
У рідній мові слів багато,
Вона чарівна, пелюсткова
І мелодійна, й пречудова.
І рідну мову треба знати,
Вона ж для нас як рідна
мати.
Вивчаймо ж мову з юних літ,
Щоб українцями йти в світ.
Є багато країн на Землі,
В них – озера, і ріки й долини…
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди – Батьківщина!
Є край, де найкращі у світі пісні,
І цвітом чарує калина,
Де сонечко вперше всміхнулось тобі,
Це дім твій – твоя Україна!
Пісня «На ромашковому полі»
Вч. Щасливі ми, що
народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі – в нашій славній
незалежній Україні. Ми пишаємося тим, що ми українці, що розмовляємо рідною
державною українською мовою. Мова в нас красива, багата, мелодійна і щира, як і
душа нашого українського народу. Наша мова – це наша гордість. Без неї немає
нації, немає держави, немає нас…
Мова – це неоціненний
дар, який дано людині. Великий педагог
Ушинський писав : «Поки живе мова в устах народу, до того часу живий і народ…
Відберіть у народу все – і він усе зможе
повернути, але відберіть мову, і він ніколи уже не створить її…Вимерла мова в
устах народу – вимер і народ…»
Я –
українка! Горджуся й радію,
Що
рідною мовою я володію,
Шевченковим
словом умію писати
Слова
мелодійні і вірші складати.
Я
– українець! Живу в Україні,
На
вільній, єдиній моїй Батьківщині,
Де
все мені в радість: ліси і садки,
Озера
й річки, і глибокі ставки,
Лани
неосяжні, і гори , й долини,
І цвіт білосніжний у лузі калини.
В душі моїй солодко грає сопілка,
Бо я з України, бо я – українка!
Вч. Хочу до вас
я звернутися, діти.
Можна людині без мови прожити,
Можна без пісні, без загадки й казки?
Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!
Учень.Як же людині без казки і
слова,
Без задушевної пісні й
розмови?
Думаю я, що таке неможливо.
Мова людини — це щастя, це —
диво!
Вч. Правильно думаєш. Мова — це
диво.
З нею людина розумна й щаслива.
Знаючи мову, спілкуються люди,
Мова загине — й людини не буде.
Учениця.Як же без мови? Не уявляю!
Я щохвилини про щось та й
питаю.
А коли мови не будемо знати,
Як же ми зможемо світ
пізнавати?
Вч. В світі ми — люди і правильно, діти,
Людям без мови
не можна прожити.
Ще повідомити
хочу вам я
В кожній
країні є мова своя.
Кожна людина
свою мову знає.
Любить
безмежно її й поважає.
Рідна одним
мова східна — японська,
Іншим найкраща
— китайська, естонська.
Мова у світі
панує англійська,
Нам найрідніша
своя, українська.
Я — україночка. Хоч зовсім ще маленька,
Але ходжу до школи в третій клас!
Читати я навчилася легенько,
Бо дуже гарна рідна мова в
нас.
Це українська мова
промениста.
Доступна й лагідна, весела і
дзвінка.
Багата, як земля,
джерельна-чиста
І тепла, наче мамина рука.
Я вчуся нею гарно розмовляти,
Читаю вірші і пишу слова,
Бо рідну мову треба добре
знати.
Вона чудова, ніжна і жива.
Вона дзвенить у срібному
джерельці,
У дивних квітах, у дзвінкій
росі.
Вона живе й співа в
моєму серці,
Її ми дуже любимо
усі.
Моя чарівна мова промениста,
Вона у пісні й казочці
звучить.
Найкраща в світі рідна і
барвиста,
А як без неї на Землі
прожить?
В нас, українців, —
українська мова!
В ній найсвітліші, лагідні
слова.
Й матусі ніжна пісня колискова.
Як сонечко, нас щедро
зігріва.
Де мова народилась, Ніхто того не знає,
Хоч всяк її шанує, Хоч всяк її вивчає.
Чи в полі просто неба,А чи біля криниці,
Ніхто не розгадає Тієї
таємниці.
А може, над хмарками У небесній сині,
Чи в гаю зеленому На дубі чи калині…
На кущику любисткові біля твоєї хати …
загадку тую дивную не можем відгадати.
Де мова народилась, То там вона й згодилась,
Щоб ми її вивчали, щоб нею ми гордились.
ВЧ.
Рідна мова дорога людині,я к саме життя, - говорить народна мудрість. Рідною
мовою людина не тільки розмовляє, а й мислить. І навіть , коли людина знає
багато мов та вміє розмовляти ними, то думає завжди тільки рідною. Отже, будьмо
розсудливими, не губімо своєї неповторної, Богом даної мови!
Солов'їну,
барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,—
Бо ж — єдина —- так, як мати —
Мова в кожного із нас.
Я мислю мовою цією,
Я нею змалку говорю,
Зву рідною її, своєю –
Це де завгодно повторю.
Велична, щедра і прекрасна
мова!
Прозора, чиста, як гірська
вода.
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.
О мово, ти як дивная сопілка,
То звеселяєш, то хвилюєш
нас.
Тобі вклонялись Леся
Українка,
Й благословенний батько наш
Тарас!
ВЧ. Ось
як про нашу рідну мову сказав великий
Тарас Шевченко:
Ну щоб, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється,
ожива, як їх почує.
А чи знаєте ви, яке місце посіла українська
мова на конкурсі мов у Парижі? Щоб визначити, яка мова наймилозвучніша там у 1934р. був проведений конкурс, на якому
укр. Мова посіла ІІІ призове місце після
французької та італійської.
А хто знає, скільки
слів у сучасній українській мові? На це питання не зможе відповісти ніхто. Адже мова постійно розвивається,
збагачується новими словами. Одинадцятитомний «Словник української мови»
налічує 135 000 слів.
Моя чарівна, дивна мова,
Хто перелічить в ній слова?
Вона прекрасна і казкова,
Весела, щедра і жива.
Мова в нас така чарівна,
Мелодійно так звучить.
Поміж мовами царівна.
Як без неї можна жить?
Від інших мов вона не гірша,
Для українців – наймиліша.
Пісенна, ніжна і дзвінка –
Мова Шевченка і Франка.
Із слова починається людина,
Із мови починається мій рід…
Моя ласкава, мамина, єдина,
Щебече соловейком на весь
світ.
Рідна моя, поетична,
пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів
солов’я.
Як народу душа щира, добра,
натхненна,
Ти найкраща у світі, бо
рідна моя!
Пісня
про мову
Вч. Гарно,
діти, ви говорите про рідну мову. Та не
завжди так весело їй було, як на нашому святі. Довго вона йшла до волі. Були
часи, коли, щоб приборкати наш волелюбний народ перш за все бралися знищувати
українську мову : закривали укр. школи, забороняли друкувати укр. книги. Багато
наших співвітчизників забули рідне слово, про що з болем писали поети:
Коли забув ти рідну мову,
Яка б то мова не була,
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до тла.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Але камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
ненька наша мила?
Бо ніхто не має права
забувати
своєї мови рідної ніде,
як ті пісні, які співала
мати,
і як своє дитинство золоте.
Не цурайтесь мови, люди
Рідного джерельця.
Хай вона струмочком буде,
Хай дійде до серця.
Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово,
Не буде й народу.
Вч.
Про мову можна говорити дуже багато. Українська мова – це безмежний океан. ЇЇ
можна почути в Канаді,Великобританії, США, Мексиці, Німеччині, Китаї (близько
40 країн світу).
Та, на жаль, не всі бажають вивчати
рідну мову, часто-густо люди вживають о своєму мовленні недоречні слова,
русизми: кажуть не «папір» - «бумага», не «звичайно», а – «канєшно», не
«дякую», а «спасіба». І таких прикладів можна навести багато. Таке недбале
ставлення до мови приводить до ситуацій, які й кумедними назвати важко. Зараз ми
зазирнемо до невеличкої крамнички і
побачимо, що там відбувається.
Інсценівка вірша Павла Глазового «Кухлик»
Автор Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Просить він…
Дід А покажіть кухлик той, що з
краю.
Продавець Што? Чєво? Я нє понімаю.
Дід. Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка.
Продавець Да какой же кухлік здєсь, єслі
ето кружка!
Автор Дід у руки кухлик взяв і насупив брови.
Дід В Україні живете й не знаєте мови…
ПродавецьУ мєня єсть свой язик. Да к
чєму мнє мова?...
Дід Цим пишатися не слід, бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика, Та не
знає мови.
Учитель.
Мова наша дуже багата. Але варто пам'ятати, що слово — це велика сила, яка може
приголубити людину, розрадити, а може й образити, розчарувати. Пам'ятайте про
лагідні, чарівні слова.
Є в нашій мові слова
пречудові:
Гарні звертання,
слова-привітання.
Треба їх добре нам пам’ятати
І повсякденно у мові
вживати.
«Доброго ранку!» і «Доброго
дня!» —
Не забувай говорити щодня.
А як збираєшся спати лягати.
Не забувай «На добраніч!»
сказати!
Ще коли навіть дитятко в
колибі,
Мама навчає казати
«Спасибі!»
Слово подяки завжди
пам’ятай,
«Дякую!» — слово частіше
вживай!
Слово чарівне відкриє нам казку.
Лише скажи тепло й ніжно —
«Будь ласка!»
«Прошу», «Пробачте» і
«Будьте здорові!»
Музика лине у кожному слові.
Ще й усміхнися при цьому
чарівно.
Все, як у казочці, зміниться
дивно.
Настрій поліпшиться, стане
приємно.
Кожен до тебе всміхнеться
взаємно.
До гарного слова нам треба звикати.
Щоб мова була як дзвінке
джерело.
Подумай сім раз, перед тим
як сказати,
Щоб слово твоє людям радість
несло.
Учитель. Мова — то цілюще народне джерело. Це найдорожчий скарб, переданий нам
сотнями поколінь, оспіваний у піснях, у приказках, у прислів'ях. Ось деякі з
них.
• Рідна мова дорога людині, як
саме життя.
• Слово до слова – зложиться
мова.
• Птицю пізнають по пір’ю, а
людину – по мові.
• Від теплого слова і лід
розмерзає.
• Шабля ранить голову, а слово
– душу.
• Удар забувається, а слово
пам’ятається.
• Умій сказати, умій і
промовчати.
• Слово не стріла, а до серця
лине.
ВЧ. Ось бачите, діти, яка
багата і чудова наша українська мова. Вона, мов джерельна вода, яку черпаєш, а
їй нема ні краю, ні кінця. З кожним днем ви все глибше пізнаватимете її скарби.
Дзвенить струмочком рідна мова,
Усі слова знайомі в ній.
Але вживати кожне слово
Ти в мові правильно зумій.
Тут треба всім багато знати,
З дитинства правила учить,
На все життя запам’ятати
І мову понад все любить.
Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
щоб всім її хотілось вчить!
Складаємо
вірш
Щоб розумним й
мудрим стати,
Треба рідну
мову ... (знати).
А щоб вміти
говорити,
Треба рідну
мову ... (вчити).
Знає кожен з
нас чудово —
Не прожити нам
без ... (мови).
Рідна ж мова
пелюсткова,
Мудра, світла,
... (світанкова).
І дзвенить щодня
і в свято,
Бо вона така
... (багата).
І така
джерельно-чиста
Наша мова ...
(промениста).
Чарівна і
калинова
Наша мова ...
(веселкова).
В ній такі
слова чудові,
Хліб і сіль на
... (рушникові).
В ній в віках
батьки і діти,
Як без мови в
світі ... (жити)?
Понад світом
хай лунає.
Хай ніхто не
... (забуває).
Рідну мову
українську,
Мудру, щедру,
... (материнську).
Своєї мови не
цурайтесь,
ні в грізні,
ні в щасливі дні.
Любіть її завжди, пишайтесь,
хай долі будуть в вас ясні!
Пісня «Любіть свою мову»
Учитель. Я буду рада і щаслива, якщо ви залишите у своїй пам’яті згадку про нашу сьогоднішню зустріч, а у своєму серці – велику любов і шану до нашої рідної невмирущої прекрасної української мови. Вчіться володіти нею грамотно і красиво. У пригоді вам стануть твори художньої літератури, а також казки, прислів’я, скоромовки, потішки, які протягом століть створив наш народ. Ідіть по світу гордо й незалежно, знайте, що ви діти вільної України. Любіть свою мову, свій милий край, свою Україну!
